Поняття соціону та ТІМу

Сукупність 16 доповнюючих один одного психологічних типів ("соціотипів") з усіма притаманними їм закономірностями взаємин називається соціоном.

Соціон − це одиниця інтегрального людського інтелекту, найменша одиниця людства чи модель суспільства в мініатюрі. Соціону притаманні всі типи міжлюдських відносин і всі закономірності людського суспільства, в тому числі і закон соціального прогресу.

16 типів соціону поділяються на 4 групи, складаючи так звані соціонічні квадри за ознакою максимальної психологічної комфортності. Міжособистісні відносини в квадрах і між квадрам і розвиваються у відповідності з закономірностями соціону.

Соціонні закономірності − це всі ті закономірності функціонування суспільства, основою яких є різнотипність людських взаємин.

На підставі психологічної моделі А. Аугустінавічюте стало можливим і виникнення теорії, що пояснює основні закономірності взаємин між людьми − теорії міжособистісних (інтертипних) відносин, яка являє собою настільки струнку і ємну систему, що на її основі став можливим розвиток нового наукового напрямку.

Формування характеру більше не є предметом гіпотез і припущень, оскільки тепер цей процес можна розглядати як соціонну адаптацію особистості, що належить до певного психологічного типу і займає в реальному соціумі (в реальному суспільстві) певне місце.

Аналогічно тому, як життя людини засноване на фізичному обміні речовиною та енергією − матеріальному (або енергетичному) метаболізмі, так само і поряд з цим відбувається функціонування людської психіки, яке по суті є інформаційним взаємообміном людини з навколишнім середовищем. І в цьому зв'язку тип особистості людини − це не що інше, як "типова система" інформаційної взаємодії людини з навколишнім середовищем, "типовий спосіб" світосприйняття і світовідчуття.

Типи інформаційного метаболізму (скорочено − типи ІМ, або ТІМи) − це просто пристрій інформаційної апаратури людини. Характеристика типів це як технічна характеристика функціонування конкретного інформаційного інструменту.

Саме в рамках, визначених аспектом інформації, і "працює" кожна психічна функція − саме на цей аспект вона "відгукується", інформацію саме з цього аспекту вона сприймає. Ці два поняття − психічна функція і аспект інформації − часто плутають, оскільки для їх позначення в соціоніці звичайно вживаються однакові позначення, хоча різниця між ними існує і вона приблизно така ж, як між радіоприймачем і радіохвилями: перше − апарат, друге − сигнал, який цим апаратом сприймається.

Ці поняття функціонально доповнюють один одного. З цієї ж причини і теорія інформації А.Аугустінавічюте доповнила теорію Юнга про психічних функціях і з'явилася ключем до розшифрування його типології. Синтез двох теорій дозволив розробити глибоко систематизовану методику, придатну не тільки для дослідження "механізму" людських відносин, а й для прогнозування цих відносин.

Соціоніка може тісно співпрацювати практично з усіма сферами нашого життя, оскільки основним предметом дослідження в ній є "людський фактор".